Ігор Перевертнюк

В цій статті йтиметься про чоловічий натільний одяг. Зокрема, про традиційні чоловічі сорочки Волині і Полісся.

Сорочка — один із найдавніших видів одягу, зокрема чоловічого. Вона виконувала функцію білизни і частково верхнього одягу. Сорочки відрізнялися за кроєм, за оздобленням, пізніші й давніші види.

Взагалі, чоловічих сорочок збереглось набагато менше, ніж жіночих. Тому ми говоримо за матеріалами, які нам відомі з кінця ХІХ — до середини ХХ століття.

В першу чергу сорочки відрізнялися за кроєм. І волинські, і поліські сорочки зазвичай були довгими: до колін, на рівні колін, іноді — навіть і нижче колін.

На Поліссі був більш поширений тип сорочок із трьох полотнищ з уставками на плечах. На Волині був більш поширений так званий «тунікоподібний» крій сорочок, коли одне полотнище тканини перегнуте навпіл. В ньому, відповідно, робився проріз для голови. А з боків пришивались рукави і клини. Сорочки уставкового типу кроїлись із прямокутними вставками на плечах.

В залежності від місцевості, полотна були вужчими або ширшими. Відповідно, коли полотна традиційно були вужчими, то сорочку кроїли із трьох частин полотна, із трьох пілок. Коли полотна були ширшими, то стан сорочки шили із двох пілок полотна.

Як на Поліссі, так і на Волині для виготовлення святкових сорочок використовували у більшості лляне полотно, воно було сіруватого кольору. Буденні сорочки шили із конопель, але вони були грубші і не такі вишукані, як святкові.

Для оздоблення давніх чоловічих сорочок в більшості використовували геометричні орнаменти переважно червоного кольору. Такі сорочки нам відомі, вони є найдавніші. Пізніше була поширена і рослинна вишивка для оздоблення сорочок.

Давніші сорочки були із прямим розрізом посередині пазухи. Защіпку на сорочках з одною суцільною маніжкою кроїли і на ліву сторону, і на праву сторону. Це не мало такого значення на той час. Традиція направу або на ліву сторону виникла значно пізніше — всередині ХХ століття.
Крім суто функціональної сторони, сорочка також мала і обрядову функцію. Сорочку обов’язково одягали на весілля. Молода молодому вишивала сорочку. У вінчаних сорочках людей ховали, відповідно, їх тримали на смерть. Є дані, що новонароджену дитину, часто хлопчика, обгортали після народження у батькову сорочку. Тобто, вона мала не тільки функціональне практичне значення, а й сакральне, обрядове.

Найбільше і на Поліссі і на Волині в оздобленні сорочок використовували червоний колір із додаванням чорного, темно-синього. В деяких місцевостях були поширені сорочки, вишиті так званою «біллю», тобто біленими нитками або бавовною геометричним орнаментом із використанням наскрізних швів.

Цікавий варіант сорочки із Західного Полісся — із Ратнівського району Волинської області. Вона пошита у три пілки домотканого полотна. Полотно не дуже широке. Дві пілки цілі, і одна — складена. Оздоблена вишивкою занизуванням фарбованими в домашніх умовах лляними нитками. Ця вишивка імітує ткання. Пришитий комір, манжети зібрані на нитку, так само як і коло шиї. Зазвичай такі зборки (складки) збирали на дві або три нитки для того, щоб вони виходили рівномірними і однаковими. Між полотнищами станка пришивалася прямокутна вставка, яка називалась «уставка». Це досить давній варіант чоловічого крою, на Поліссі зберігався досить довго. З боків пришиті рукави. Між станком і рукавом вшивалась квадратна вставка, яка називалась «ластовиця», її викроювали потрібного розміру. Вона могла бути більшою або меншою, в залежності від потреб людини, для якої шилася сорочка.

Сорочка із Західного Полісся — Рівненська область Володимирецький район село Сварині, датована кінцем ХІХ століття. Вона також пошита із трьох полотнищ домотканого лляного полотна. Чоловічі сорочки ХІХ століття на Володимиреччині, Сарненщині вирізняються тим, що на уставці і зверху рукава часто присутні мережки. Також є смуги орнаменту, вишиті технікою верхоплут. Верхоплут на Володимиреччині та Сарненщині подекуди називали велюшованим. Орнаменти виконані білими нитками. Також дуже цікавим у цій сорочці, і, зокрема, в сорочках Сарненського і Володимирецького районів, є їхні вишивки на комірах чоловічих сорочок. Орнамент також вишитий верхоплутом з використанням червоної, синьої і білої заполочі. Заполоч — це бавовняна фабрична нитка, яка була дуже поширена вкінці ХІХ — початку ХХ століття. Комір також зібраний на кілька рядів ниток і простібганий і зверху два рази, і знизу два рази. Прямий розріз пазухи — найдавніший вид українських сорочок. Присутня геометрична вишивка, виконана технікою настилування. На той час ґудзики використовували не дуже часто, тому можемо побачити з обох боків коміра петельки, у які просовували мотузку або стрічку, також могли защіпати сорочку шпонькою — металевою декоративною прикрасою, яка тримала сторони коміра, щоб він не розходився. На манжетах пришиті петельки, зроблені із ниток петлевим швом, і так само ґудзик зроблений із ниток. На Поліссі й на Волині вони були дуже популярними вкінці ХІХ — на початку ХХ століття.

На чоловічих сорочках із Сарненського і Володимирецького районів дуже часто зустрічаються ластки великого розміру — приблизно 17х17 або 18х18 см. Велика ластка додавала зручності людині, яка безпосередньо носила сорочку. Щодо решти швів на сорочці, то коли край полотна був обрізаний, тоді уставка і стан пришивалися в замок. Підгинався окремо рукав, окремо уставка, і зшивалися стик в стик. Пілки сорочок, коли вони були не обрізані і не торочилися, зшивали звичайним з’єднувальним швом.

Сорочка зі Східної Волині — Баранівський район Житомирської області. На жаль, таких сорочок зустрічається дуже мало. Сорочка дійшла в досить критичному стані, але вона є досить цікавим зразком для вивчення і подальшої реконструкції. Це так звана «стрілкова» сорочка. Сорочка тунікоподібного крою. Поверх перегнутого полотнища тканини зверху пришивалася прямокутна видовжена вставка. Зі спіднього боку вона подвоювала тканину, щоб сорочка не так швидко зношувалась, а також виконувала декоративну функцію. Такий крій відомий у Західній Європі приблизно з XVIII століття. Скоріш за все, це запозичено звідти. Зверху, безпосередньо на самій тканині, робився надріз, і туди вклинювався трикутний клинець, який також вклинювався у прямокутну вставку, яка розташована на плечі. З іншого боку до цієї вставки пришивався сам рукав. Рукав пришивався дуже широкий. Навіть у жіночих сорочках не завжди наявна така ширина. Робились брижі, зібрані в чотири ряди ниток — зверху в два ряди, і знизу в два ряди. Вони утворювали гарні декоративні складки. Під рукавом також пришита квадратна вставка — ластовиця десь 7х7 або 8х8 см. Вона додавала зручності, щоб не тягло під рукавом. На сорочці поєднані і рослинні орнаменти, взяті з друкованих видань, а маніжка і комір вишиті трохи давнішим геометричним орнаментом косою гладдю, штапівкою, косим хрестиком. Сорочка пошита із двох пілок досить широкої (близько 75-80 см) бавовняної фабричної тканини. Вкінці ХІХ століття заможні селяни могли собі дозволити користуватися фабричною бавовною. Її використовували виключно для пошиття святкових сорочок, фартухів, виключно на особливі моменти.

Сорочка походить зі східної Волині — Новоград-Волинський район Житомирської області. Подібний тип сорочок був поширений у ХХ столітті, майже до середини ХХ століття фактично майже по всій території Волині. Ця сорочка із фабричної тканини, пошита із двох полотнищ. Пришита одна суцільна пазуха-маніжка із вишивкою. Вишивка геометрична. Із технік вишивки більше використана штапівка і так званий «болгарський хрестик». На комірі зроблено цікаве зубцювання. Дуже популярні на той час скляні й олов’яні ґудзики, які бували різних кольорів. Які ґудзики були у людей у наявності, такі й використовували. Дуже рідко буває так, що на сорочці використані всі однакові ґудзики. Ця сорочка вже без квадратних вставок — ласток. Вона значно коротша. Сорочки у ХХ столітті вже значно укоротилися, відносно давніших сорочок. Під впливом міської моди сорочку все рідше стали одягати на випуск і підперезувати поясом, а її просто вже заправляли в штани. Сорочка досить широка, тому і наявність ластки вже не така необхідна, бо тут ширина полотна близько 85 см. Цього було достатньо для того, щоб не пришивати квадратну вставку під рукав, тому що зручності й так вистачає.

Один із давніх варіантів декорування святкових чоловічих сорочок — прикрашання низу, подолу сорочки. Зазвичай декорували сорочки для неодружених хлопців, або які недавно одружилися. Це вважався найбільш святковий варіант сорочки. Більш поширене це явище було на Поліссі. Були як ткано оздоблені подоли чоловічих сорочок, так і вишиті. Але подекуди і на Волині зустрічаються відомості, що низ чоловічих сорочок оздоблювали. Не тільки вишивкою занизуванням, хрестиком, так само були і мережені подоли чоловічих сорочок.