Ігор Перевертнюк

Традиційний нагрудний безрукавний жіночий одяг на території Українського Полісся і Волині з’явився внаслідок впливу міської західноєвропейської моди. Перші зразки були привезені звідти і увійшли у міську українську культуру. Пізніше, зокрема у ХІХ столітті, більш давні варіанти безрукавного одягу поширилися територією Волині і Полісся. Розрізняються вони за часом побутування (більш давніші і більш пізніші), а також короткі і довгі. Давніші варіанти камізельок (безрукавок) на цій території є короткі, а біль пізніші за часом побутування — довгі.

Серед назв, які були поширені на цих територіях — «нагрудник» (досить поширена назва), «камізелька», «горсет», «кабат», «корсет». Дуже широкий ареал їхнього поширення.

У ХІХ столітті безрукавний одяг камізелька носився і з домотканими спідницями, і з полотняними сорочками, а більш пізні варіанти (дуже часто вишиті бісером, прикрашені вишивкою-гладдю) носилися із фабричними спідницями, обшитими стрічками, і з бавовняними сорочками також з рослинною вишивкою.

Але так чи інакше, безрукавний одяг повністю вписався в комплекс традиційного вбрання як Волині, так і Полісся. Хоча, звичайно, з Полісся варіантів і зразків безрукавного одягу набагато більше, ніж з Волині. Можна навіть сказати, що безрукавний одяг найбільше поширився саме на Волині у період 20-30-х рр.. ХХ століття під впливом польської культури.

За матеріалом виготовлення переважно давніші горсети могли бути сатинові і оксамитові, як ще називали — маскатові, також могли бути із різної вовняної тканини, зустрічаються із жакардової бавовни, напівшовкової тканини.

Декорували їх різними способами: і аплікацією, і вишивкою, і різноманітними ґудзиками, художнім строченням. Також до коротких горсетів дуже часто (особливо на Західному Поліссі) внизу пришивали окремі фрагменти — язички, зубчики. Могли бути горсети зі стоячими або відкладними комірами, зі складочками фалдами і зборками. Були також варіанти, подібні до Центральноукраїнської і Лівобережної корсетки. Вони, звичайно, відрізнялися, але віддалено нагадують той тип вбрання. Поліські й Волинські варіанти безрукавного одягу все ж більше схожі із балтійськими і польськими варіантами. На пограниччі, зокрема, із Польщею є зовсім ідентичні варіанти горсетів, в надбужанській традиції, зокрема у Любомльському, Шацькому районах Волинської області і безпосередньо на Підляшші. Також безрукавки оздоблювали різноманітними шовковими, бавовняними стрічками — в різних місцевостях були свої прийоми декорування.

Цікавий варіант західнополіського нагрудника — середній варіант між коротким горсетом і довгою камізелькою. Має більш приталений силует. Більше такі нагрудники були поширені у Сарненському, Володимирецькому, Костопільському і частково Дубровицькому районах Рівненської області.

Детально розглянемо деякі варіанти безрукавного одягу. Зразок нагрудника, вишитого пацьорками, який побутував у Сарненському районі Рівненської області. Подібні нагрудники поширилися на цій території у 20-30-х рр. ХХ століття. Це святкові, в першу чергу дівочі варіанти. До середини ХХ століття, відповідно, вони також були досить поширеними. Вишивка йде по передніх полах нагрудника і повністю по низу. Сам вид нагрудника є більш давнішим, проте саме декорування вишивкою-бісером з’явилося у Сарненському районі десь в 20-30-х рр.. і стало високопопулярним серед місцевого жіноцтва. Має приталений крій, до талії звужується, від талії донизу — розширюється. Відповідно, це надає певної своєрідності, певного шарму і особливості саме сарненським нагрудникам. Тепер цей варіант, цей безрукавний одяг називається «горсет». Такі горсети були поширені в околицях теперішнього міста Рокитного у навколишніх селах — Кисоричі, Масевичі, Залав’я і безпосередньо у Рокитному. Він носився із полотняною традиційно вишитою заволіканням сорочкою і домотканим літником, а пізніше — із спідницями із фабричної тканини із сорочками також із фабричної тканини також із рослинною вишивкою. Хоча сам тип горсета є досить давнім, проте конкретно цей варіант середини ХХ століття, просто пошитий за зразком давніших горсетів. Він є коротким, до талії, можливо навіть трохи вище талії — це також особливість саме рокитнівських горсетів.

Варіант сарненського нагрудника пошитий із атласної чорної тканини також приталеного крою і оздоблений у вісім рядів різнокольорових шовкових стрічок. Це вже мода середини ХХ століття. Перед тим були дещо подібні, але вони трохи відрізнялися за матеріалом. Підкладка пошита із домотканого лляного невибіленого полотна.

Варіант дівочого святкового горсета. Трошечки інший варіант, адже більшість горсетів защіпалися спереду або на ґудзики і петельки, або на гаплики (металеві защіпки) і петельки. Цей варіант — горсет на шнурівці. І з одного, і з другого боку на полах є отвори, щоб засилювати туди мотузку і стягувати як корсет. За типом цей горсет є давній, проте за часом виготовлення конкретна річ належить до середини ХХ століття. Вишитий стеклярусом і кольоровими синтетичними і бавовняними нитками, і оздоблений також фабричною тасьмою і лелітками. Підкладка — із домотканого тонкого лляного полотна.

Традиційний безрукавний одяг із Південно-Східної Волині Старокостянтинівського району, де безрукавка має назву «воля». Оздоблена чорними стрічками, широкою смугою чорного сатину понизу. Має виложистий комірець, оздоблений фабричним мереживом. На домотканій полотняній підкладці. Лицева частина пошита із бавовняної жакардової тканини. Коротка, до талії.

Локальний цікавий варіант нагрудника — це Олевський район Житомирської області. Дуже цікава аплікація, яка ніби нагадує шнурівку. Аплікація тканиною, стрічкою і ґудзиками. У цій місцевості традиційно камізелька має назву «кабат». По низу на не повністю всю площу пришита шлярка. Спереду спеціально пропущено, щоб, коли зав’язується пояс на талії, не заважало камізельці і не псувало загального вигляду. Підкладка — із фабричного старовинного ситцю.
Наприклад, в сусідньому Овруцькому районі також були подібні нагрудники, але вони були повністю із шляркою по низу. А в сусідньому Рокитнівському районі, трошки на захід Рівненської області, був також подібний кабат, але мав трошки різне декорування спереду, яке відрізняється від олевських.