Людмила Мірошниченко-Гусак

Натільні жіночі сорочки уставкового типу характерні і для частини території Житомирщини. Зокрема, перед нами сорочка з уставками (або «поликами»). Разом з тим, вона має доточену частину, яку називають «підточка».

Сорочка виготовлена з білого м’якого лляного полотна з двох досить широких пілок. Підточку виконано з більш грубого полотна. Сорочка є досить довгою і на бокових швах підточки є розширення. На краю підточки по з’єднувальних швах розташований невеликий клинчик. До нього пришито орнаментоване мереживо — невеличка частина, яка розширює і декорує низ сорочки.

Посередині сорочки зроблено пазушний розріз. Він дуже гарно декорований за допомогою вишивки. Тут притаманне вирізування, використання білої нитки по білому полотну. Такі широкі оздоблення на грудях, на пазусі, іноді називають «маніжкою». Її можуть робити по полотну основи, але іноді нашивають ще попереду планку і орнаментують її різними візерунками.

До рукава і до стану сорочки приєднана уставка. Дана уставка дуже гарно орнаментована вишитим візерунком з виконанням мережки білим по білому. А також ще маємо оздоблювальний шов по краю.

До уставки пришитий досить широкий рукав, який понизу змережується і закінчується манжетом. Рукав орнаментований візерунком, який поєднується з тим візерунком, що на уставці і на пазусі. По краю рукава є додатковий візерунок і художнє морщення. По верхньому краю рукава є вишивка, а між нею утворені дрібні ряси, які ще зверху орнаментовані вишивкою. Вони візуально зменшують розмір рукава, а середина його стає розширеною. До низу рукава пришитий манжет, що складається з перегорнутого полотнища, яке з лицевої сторони орнаментовано вишитим візерунком. Сам край рукава ще додатково призібраний, і лише тоді до нього пришитий манжет. Манжет застібається на ґудзик і на повітряну петлю.

Локальні варіанти традиційних сорочок є досить різноманітними. Ще один тип сорочок, який побутував на теренах Волині, зокрема в Іваничівському, Горохівському, Володимир-Волинському районах — це сорочки з вибіленого гарного полотна, з тонкої нитки.

Давніші були за своїм типом додільні, без підточки. Але з часом мода вкорочує довжину сорочки. Якщо вона початково сягала за коліно або до середини литки, то уже у 20-30-х роках на зазначеній території сорочки поступово вкорочуються по своїй довжині. Довжина тоді сягала 50-60 см. Такі сорочки теж були уставкового типу, але мали свої локальні варіації, зокрема щодо оформлення комірця, рукавів та манжетів.

Жіноча натільна сорочка походить з Іваничівського району, а саме з села Литовеж. Вона виготовлена з білого м’якого льону. Має укорочену довжину, уставкового типу і складалася лише з двох частин, тобто шилася вона із двох широких полотнищ. Відповідно — мала лише два бокових шва.

Шов з внутрішньої сторони сорочки з’єднує дві пілки між собою, а збоку — підшитий поділ сорочки, просто підхвачений і підтягнутий дрібними стібками. Зазвичай для таких швів використовувалася лляна нитка домашнього виготовлення в тон тканини.

До стану сорочки пришивалася «уставка» — плечова вставка. В даному випадку вона має декоративний шов, який виконувався темною (сірою або чорною) ниткою. Ця уставка прямокутної форми. В даному випадку вставка є досить великою. Уставка пришита одним краєм до рукава, двома іншими — до стану сорочки, рясно зібрана біля комірця і ряси прошиті.

Якщо Поліські сорочки на початку ХХ століття ще можна було побачити із тканим візерунком, то уже у зазначеному регіоні, а саме Волинському Побужжі, побутувала техніка оздоблення за допомогою вишивки. В даному випадку уставка орнаментована вишитою технікою хрестик квітковим орнаментом. Вишивка — монохромна, використані лише чорні нитки. Але разом з тим такі сорочки ще розшивалися і різнобарвними нитками, що характерно саме для цих районів.

До уставки пришивався рукав. Він з’єднувався також із станом сорочки та підрукавним клином — ласткою. Даний рукав пошитий одного з широкого полотнища і орнаментований вишивкою по верху. Його вишивка співпадає з вишивкою на уставці. Разом з тим, рукав сам є досить довгий, що характерно для сорочок Волині та Західного Полісся. І завершується він своєрідним манжетом, який ще називають «брижі».
Орнаментували сорочки здебільшого у верхній частині. Розташовували одну орнаментальну смугу і добавляли до неї ще розкидистий візерунок.
Рукав закінчувався манжетом, по краю він дрібно рясувався. Так само рясувався і верх самого манжета. Між ними нашивалася невеличка планочка, розшита вишивкою. Розшивалися вишивкою також краї самого манжета.

Разом з тим, застібався він наступним чином: верх з’єднувався, внизу рукав трошки не дошивався, а на невеличкій планочці робили повітряну петлю, яка застібалася на ґудзик.

До сорочки пришивався комір, який складався з прямокутного полотнища, перегнутого навпіл. Він орнаментувався по краю вишитим візерунком, оздоблювальними швами, також мав прорізну петлю і ґудзик. Комір пришивався до інших частин сорочки, які були дрібно рясовані. Зокрема, задня пілка рясувалася дуже щільно, щоб зменшити її ширину. Так само рясувалися уставки, і лише тоді пришивався сам комірець.
Традиційно сорочка має пазушний розріз. Він знаходиться посередині. Одна його частина підшита звичайним швом, а інша має закладену планочку. На пазусі з однієї сторони зроблено підріз, і загорнуто одну частинку — відповідно, створюється складочка. Закладену полотнину загортали під низ і прошивали декоративними швами. Загорнута планка прошивається декоративним швом голкою вперед, який ззовні виглядає дуже гарно і декоративно.

Між рукавом і безпосередньо самим станом є підрукавний клин «ластка», але особливість цієї сорочки, що це не окремо викроєна частина або деталь сорочки, а суцільно кроєна ластка із рукавом — відсутній шов. Підрукавний клин дозволяв підіймати вище руку, що замінювало пройми у сорочках.